Чарівна квітка дружби

Оленка сиділа на м'якому моху, уважно слухаючи чарівну квітку. Її русяве волосся виблискувало на сонці, а великі блакитні очі були широко відкриті від подиву. Зелена сукня дівчинки зливалася з травою навколо. "Оленко," прошепотіла квітка ніжним голосом, "справжня дружба починається з доброти і сміливості." Її райдужні пелюстки м'яко коливалися, коли вона говорила. Ліс навколо них був тихий і таємничий. Сонячне світло пробивалося крізь листя дерев, створюючи чарівні візерунки на землі. "Ось, візьми це," сказала квітка, і маленька насінина з'явилася перед Оленкою. Вона світилася м'яким світлом. "Коли ти зробиш добрий вчинок, ця насінина виросте." Оленка обережно взяла насінину. Вона відчула її тепло у своїй долоні. "Дякую," прошепотіла дівчинка, вставаючи на ноги. З насіниною в руці, Оленка вирушила додому. Її серце було сповнене рішучості знайти спосіб допомогти комусь. Вона знала, що це буде перший крок до справжньої дружби.

Наступного дня Оленка прокинулася рано-вранці, сповнена рішучості зробити добрий вчинок. Вона одягнула свою улюблену яскраво-жовту сукню і заплела волосся в косички. Міцно стискаючи в руці чарівну насінину, дівчинка вирушила до сільського парку. У парку Оленка побачила маленького хлопчика, який гірко плакав. Він мав кучеряве темне волосся і був одягнений у синій комбінезон. Оленка глибоко вдихнула, подолала свою сором'язливість і підійшла до нього. "Привіт, я Оленка. Чому ти плачеш?" - запитала вона тихенько. Хлопчик підняв заплакані очі: "Я Петрик. Я загубив свого улюбленого ведмедика." "Давай пошукаємо разом," - запропонувала Оленка. Вони обійшли весь парк, заглядаючи під кущі та лавки. Нарешті, під великим дубом, вони знайшли іграшку. Петрик радісно обійняв свого ведмедика, а потім несміливо усміхнувся Оленці. Раптом насінина в руці Оленки засяяла яскравіше, і з неї виріс маленький паросток. Діти здивовано дивилися на це диво. "Ого! Що це?" - вигукнув Петрик. "Це... чарівна насінина дружби," - відповіла Оленка, усміхаючись. "Круто! Хочеш пограти разом?" - запитав Петрик. Оленка радісно кивнула, і діти побігли гратися, тримаючись за руки.

Минуло кілька днів, і Оленка з Петриком стали нерозлучними друзями. Щодня вони зустрічалися в парку, де весело гралися разом. Оленка тепер носила яскраві сукні різних кольорів, а її очі сяяли від радості. Петрик, як завжди, був у своєму улюбленому синьому комбінезоні, але тепер на його обличчі завжди сяяла усмішка. Чарівна насінина, яку Оленка носила на шнурочку на шиї, поступово росла і перетворилася на маленьку рослину з кількома зеленими листочками. Одного сонячного дня діти побачили старенька сусідку, яка несла важкі сумки з магазину. "Давай допоможемо їй!" - запропонувала Оленка. Вони підбігли до бабусі і взяли у неї сумки. Раптом рослина на шиї Оленки затремтіла і розквітла прекрасною райдужною квіткою, точнісінько такою, як та, що Оленка зустріла в лісі. Квітка ніжно прошепотіла: "Оленко, ти навчилася справжній дружбі - бути доброю, допомагати іншим і ділитися радістю". Оленка зрозуміла, що більше не боїться спілкуватися з іншими дітьми. Вона міцно обійняла Петрика, і вони разом засміялися, милуючись чарівною квіткою дружби.