Як хоробрий хлопчик Степан до школи пішов

Степан прокинувся у своєму ліжку і протер очі. Він побачив маленького чоловічка з довгою сивою бородою, який сидів на краю ліжка. Гном був одягнений у яскраво-червоний ковпачок і зелений костюмчик. "Хто ти?" - здивовано запитав Степан, поправляючи свою блакитну піжаму з зірочками. "Я чарівний гном, хранитель дитячих мрій," - відповів гном з усмішкою. "Я знаю, що ти боїшся йти до школи, Степанчику. Але не хвилюйся, я тут, щоб допомогти тобі!" Степан зізнався гному, що дуже боїться великих книжок і суворих учителів. Гном лагідно взяв хлопчика за руку і запропонував: "Давай вирушимо у чарівну подорож! Там ти побачиш, що школа - це весело і цікаво." Вони вийшли з дому Степана і раптом опинилися у казковому світі. Тут звичайні речі оживали і розмовляли! "Дивись, Степанчику," - сказав гном, показуючи на маленький олівець, який сидів під деревом і плакав. "Чому ти плачеш?" - запитав Степан у олівця. "Я боюся малювати," - відповів олівець тремтячим голосом. "А раптом у мене не вийде гарний малюнок?" Степан згадав свій страх перед школою і зрозумів олівця. Він лагідно погладив його по спинці і сказав: "Не бійся! Давай спробуємо разом. Я впевнений, що у тебе все вийде!" Олівець посміхнувся і разом зі Степаном намалював яскраву веселку. Побачивши свій гарний малюнок, олівець зрадів і подякував Степану за підтримку. "Бачиш, Степанчику," - сказав гном, - "ти допоміг олівцю повірити в себе. Це і є справжня дружба - підтримувати одне одного і разом долати страхи." Степан зрозумів, що в школі він теж зможе знайти друзів і разом з ними вчитися новому. Його серце наповнилося теплом і радістю. З нетерпінням він чекав на нові пригоди у цьому чарівному світі.

Степан і гном продовжили свою чарівну подорож. Раптом вони побачили величезну стару книгу, яка стояла посеред галявини. Її обкладинка була прикрашена золотими літерами, які сяяли на сонці. "Це Книга Знань!" - вигукнув гном. "Вона дуже мудра і може багато чого навчити." Книга повільно відкрилася, і з її сторінок полився теплий голос: "Вітаю, Степане! Я рада познайомитися з тобою. Знання - це найцінніший скарб у світі. Вони допомагають нам розуміти світ і робити його кращим." Степан уважно слухав Книгу Знань, коли раптом почувся страшний рев. З-за дерев вискочив величезний чорний монстр, весь вкритий чорнилом. "Це Чорнильний Монстр!" - злякано прошепотів гном. "Він хоче знищити всі книжки у світі!" Монстр кинувся до Книги Знань, але Степан швидко став перед нею, захищаючи її своїм тілом. "Стій!" - крикнув хлопчик. "Навіщо ти хочеш знищити книжки?" Монстр зупинився і похнюпився: "Бо я не вмію читати, і мені сумно." Степан, гном і Книга Знань переглянулися. "А давай ми навчимо тебе читати?" - запропонував Степан. Вони разом придумали веселі ігри, щоб навчити монстра літер і слів. Скоро Чорнильний Монстр вже радісно читав свою першу казку. "Дякую вам!" - сказав монстр, обіймаючи всіх. "Тепер я розумію, що вчитися - це так цікаво і весело!" Степан посміхнувся. Він зрозумів, що навчання може бути захоплюючою пригодою, якщо робити це разом з друзями. З нетерпінням він чекав, які ще дива чекають на нього попереду.

Гном усміхнувся до Степана і сказав: "А тепер, малий друже, я познайомлю тебе з кимось особливим!" Він махнув рукою, і перед ними з'явився яскраво-жовтий автобус з великими круглими очима та широкою усмішкою. "Привіт, Степане! Я - Чарівний Шкільний Автобус," - весело промовив автобус. "Хочеш вирушити зі мною у небесну подорож?" Степан здивовано кивнув, і автобус відчинив свої двері. Всередині було затишно та яскраво, з м'якими сидіннями та веселими малюнками на стінах. "Пристебніться! Ми злітаємо!" - вигукнув автобус, і вони піднялися високо в небо. Вони пролітали крізь пухнасті хмари, і Степан із захопленням дивився у вікно. Раптом він помітив, що на хмарах сидять діти різних національностей. "Це небесна школа," - пояснив гном. "Тут навчаються діти з усього світу." Автобус приземлився на великій хмарі, і Степан вийшов назовні. Він познайомився з Мей з Китаю, Хуаном з Мексики та Амірою з Єгипту. Всі вони також трохи боялися школи. "Давайте пограємо в "Веселу Географію"!" - запропонував Чарівний Автобус. Він перетворився на величезний глобус, і діти, сміючись, стрибали з країни в країну, вивчаючи їх назви та столиці. Потім автобус став величезним калькулятором, і всі разом розв'язували кумедні математичні задачі. Степан зрозумів, що вчитися може бути дуже весело, особливо коли робиш це з друзями. Наприкінці дня, коли прийшов час повертатися, Степан обійняв своїх нових друзів. "Дякую вам! Тепер я знаю, що в школі можна знайти чудових друзів і дізнатися про різні культури," - сказав він з усмішкою. Чарівний Автобус м'яко приземлився біля будинку Степана. Хлопчик помахав на прощання своїм новим друзям і з нетерпінням чекав наступної пригоди.

Гном подивився на Степана з теплою усмішкою і сказав: "Настав час для останнього випробування, малий друже. Ти готовий?" Степан кивнув, відчуваючи суміш хвилювання і страху. Раптом вони опинилися перед входом у величезний лабіринт, стіни якого були зроблені з книжкових полиць. "Тут ти зустрінешся зі своїми страхами, Степанчику," - пояснив гном. "Але пам'ятай все, чого ти навчився." Степан зробив глибокий вдих і увійшов у лабіринт. Спочатку було тихо, але потім він почув дивні звуки. З-за повороту вискочила величезна книжка з гострими зубами! "Я тебе з'їм!" - заревіла книжка. Степан згадав свою пригоду з Книгою Знань і сказав: "Стривай! Ти ж не хочеш мене їсти. Ти хочеш, щоб тебе читали і любили!" Книжка здивовано моргнула і раптом перетворилася на добру казкову книгу. "Ти маєш рацію," - сказала вона лагідно. "Дякую, що нагадав мені про це." Далі Степан зустрів суворого вчителя-монстра з крейдяними іклами. Але хлопчик згадав про веселі уроки в небесній школі і запропонував: "А давайте пограємо в цікаву навчальну гру!" Вчитель-монстр здивувався, але погодився. Разом вони весело вирішували математичні задачі, і монстр перетворився на доброго, усміхненого вчителя. Гном, який спостерігав за Степаном, радісно плескав у долоні. "Молодець, Степанчику! Ти використовуєш все, чому навчився!" Крок за кроком, Степан долав свої страхи, перетворюючи страшних монстрів на дружніх помічників. Він використовував свою кмітливість, доброту і хоробрість, згадуючи всі уроки своєї чарівної подорожі. Нарешті, вони дійшли до виходу з лабіринту. Степан відчув, як його серце наповнюється гордістю і впевненістю. "Ти впорався, Степанчику!" - радісно вигукнув гном. "Тепер ти готовий до справжньої школи!" Степан посміхнувся, розуміючи, що став набагато сміливішим. Він з нетерпінням чекав свого першого дня у школі, знаючи, що зможе подолати будь-які труднощі і знайти нових друзів.

Степан прокинувся у своєму ліжку, протираючи очі. Він думав, що всі пригоди були лише сном. Але раптом хлопчик помітив на подушці маленький червоний ковпачок гнома. Степан усміхнувся, розуміючи, що все було насправді. З новою впевненістю Степан почав готуватися до свого першого дня в школі. Він одягнув новенький синій костюмчик і взяв яскравий рюкзак. Серце хлопчика билося швидше від хвилювання, але тепер це було приємне хвилювання. У школі Степана зустріла добра вчителька з теплою усмішкою. Вона нагадала йому мудру Книгу Знань. Клас був затишним і цікавим, з барвистими малюнками на стінах. Степан познайомився з новими друзями, які були схожі на дітей з небесної школи. На першому уроці вчителька попросила дітей розповісти про свої літні пригоди. Степан з радістю поділився своєю чарівною історією. Він розповів про гнома, Книгу Знань і Чарівний Автобус. Діти уважно слухали, відкривши роти від захоплення. День пролетів швидко і весело. Степан разом з новими друзями малював, рахував і співав пісні. Він зрозумів, що школа - це чудове місце для навчання і дружби. Повертаючись додому, Степан відчував, як його серце переповнюється радістю. Він не міг дочекатися, щоб розповісти батькам про свій чудовий перший день у школі. Хлопчик знав, що попереду його чекає багато цікавих пригод і нових знань.