Пригоди Хлопчика, який маму шукав

Іванко, маленький хлопчик з коротким світлим волоссям та великими синіми очима, прокинувся одного ранку і з подивом виявив, що його матуся зникла. Він швиденько одягнув свій простий селянський одяг і вирішив вирушити на пошуки. Хлопчик знав, що його перша зупинка буде в густому зачарованому лісі на краю села. Ліс був великим і загадковим. Високі дерева вкриті густими ліанами, а повітря сяяло чарівним світлом. Іванко почув, як листя шавковито шелестіли на вітрі, і він відчув, що цей ліс має особливу атмосферу - одночасно таємничу і мальовничу. Коли Іванко зробив своїх перших кілька кроків у ліс, він почув м'яке "хо-хо-хо". Озирнувшись, він побачив мудру сову Сафію на гілці дерева. "Добрий день, Іванку," - привітала його Сафія. "Чому ти такий сумний?" "Моя матуся зникла!" - сказав Іванко, ледве тримаючи сльози. Сафія замислилася на мить, а потім сказала: "Я допоможу тобі. Спочатку треба йти до Великого Дуба в центрі лісу. Там ми, можливо, знайдемо підказки." Іванко був вдячний і радісно пішов за Сафією. Удвох вони вирушили глибше у зачарований ліс, сподіваючись знайти маму Іванка.

Іванко вийшов з темного лісу і побачив перед собою величезний замок. Він був стародавній та покритий мохом і плющем. Замок виглядав похмурим, але водночас і захопливим. Поруч з Іванком йшла його вірна радниця Сафія. Вони обережно підходили до великої брами замку. Всередині замку було темно і холодно. Вони побачили дівчину зі світлими косами у білій сукні. Її звали Олена. Вона пояснила, що є зберігачем замку і володіє магічними знаннями. — Привіт, Іванко! Я знаю, що ти шукаєш свою матір, — м'яко мовила Олена. Іванко здивовано подивився на неї. — Ти знаєш, де вона? — спитав він, ставши на носочки від хвилювання. — Ваша мати може бути ув'язнена у чарівній вежі, — відповіла Олена. Сафія уважно слухала кожне слово Олени. — Чарівна вежа знаходиться у далекому куті замку. Вона багатоповерхова і ховає багато таємниць, — додала дівчина. Іванко подивився на Сафію, і вона кивнула. — Ми готові вирушати, Олено, — сказала Сафія впевнено. Олена посміхнулась. — Я поведу вас туди. Але будьте обережними. Вежа захищена магією і пастками, — попередила вона. Іванко відчайдушно шукав свою матір і був готовий до будь-яких випробувань. Вони рушили вглиб замку за Оленою, дихаючи пригодами, що чекали на них попереду.

Іванко, Сафія і Олена підіймалися на вершину високої вежі. Вежа була темною і загадковою, а кожен поверх сповнений магічних пасток. Спочатку вони помітили підлогу, що обвалилась. Сафія торкнулася своїм хвостом спеціального підказувавчика і вказала безпечний шлях. Іванко сміливо переступав від каменю до каменю, тримаючись за руки друзів. Наступною перешкодою був чарівний дракон. Він був великий, мигаючий очима і посипаний блискітками. Олена знайшла золотий ключ, який обережно висів на стіні. Вона показала його дракону і він дозволив їм пройти. Нарешті вони досягли вершини вежі. Всередині була кімната, сповнена мерехтливих світел. У центрі на троні сидів Темний Чарівник. Іванкова мама була закута в чародійські путі біля нього. Іванко схопив свою дерев’яну меч і крикнув: "Відпусти мою матусю!" Чарівник насміхавсь, але Іванко і його друзі були рішучими. Сафія полетіла над головою Чарівника, відволікаючи його, поки Олена розпускала кріплення на путях мами. Іванко сміливо напав на Чарівника, крутячи своєю мечем. Після короткої боротьби, Чарівник впав, і його магія розсіялась. Іванко звільнив матусю зі сльозами радості на очах. Вона міцно обійняла його, і вони всі разом повернулись до рідного села. Сусіди і друзі вітали їх оплесками і теплими обіймами. Іванко пообіцяв завжди допомагати оточуючим, використовуючи нові знання і друзів. Це був початок нових пригод. Кінець.